23.04.2020
Доброго ранку! Гарного настрою!
ЯДС(матем.галузь)
Визначення часу за годинником.
1.Переглянь відеоурок за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=pJW62mAw_ys2.Попрацюй за підручником: с.116 №1,№2(усно)
3.Виконай письмово:с.117 №3,№4,№5,№6
Українська мова
1.Прочитай та перекажи текст.
КОМУ ДІСТАВСЯ БУБЛИК
Першою побачила його жовтогруда синиця. Зраділа знахідці: дзьобнула бублик раз, вдруге — і розчаровано писнула. Бублик був сухий, твердий як камінь. Синиці з її слабеньким дзьобом не вдалося відколоти й крихти.
Підлетіли два горобці. Задерикувато зацвірінькали, накинулись на апетитний бублик. І теж не вдзьобнули.
За пташками із самої верхівки грубезної верби спостерігав старий грак. Він уже кілька років безвилітно жив на подвір'ї. Старий став… Тепер граки не завжди відлітають у теплі краї: зими стоять сльотаві, сильні морози трапляються рідко. Тож граки й прикинули: навіщо літати за тисячі кілометрів, коли можна й удома зиму перебути. Під осінь вони збираються у великі зграї і починають кочове життя. Удень летять на звалища, на гноярки, де завжди знайдеться їжа, а на ніч, коли холоднішає, повертаються в місто. Серед будинків і тепліше, і затишніше.
Старий грак вже не мав сил літати разом із своїми молодшими побратимами. Цілими днями він сидів на верхівці верби, а на нічліг забирався в будку двірника. На землю спускався хіба лиш для того, щоб підібрати щось їстівне.
Запримітивши бублика, грак неквапом злетів на асфальт. Горобці й -синиці відступилися перед сильнішим, ображено залементували. Мовляв, така поважна птиця, а зовсім позбавлена ввічливості. Грак навіть оком не моргнув на лайку дрібноти. Діловито підійшов до бублика і дзьобнув його. Але й довгий міцний дзьоб бублика не розколов. Грак задумався, горобці галасували, ніби кричали: «Спіймав облизня, Старий телепню!»
Тим часом грак злетів на паркан, посидів там з хвилину і знову опустився до бублика. Взяв його у дзьоб і кинув у найближчу калюжу. Зачекав, поки бублик набрякне у воді, пом'якшає, і з апетитом з'їв його.
Горобці від здивування аж оніміли. Грак важко змахнув великими крильми, описав дугу над подвір ям і опустився на своє звичне місце на" вербі. А вже звідти голосно крякнув. Мовляв, хто хоче їсти, той мусить метикувати...
Я стояв на балконі і був свідком цієї пригоди. Не раз чув я про кмітливість грачиних родичів — ворон. Вони можуть рахувати, відкривати защіпки на дверцятах, кидають у посудину камінці, щоб підняти у ній рівень води і напитися через вузьке горло. Граки, які живуть у неволі, навіть промовляють окремі слова. Але в природі грачиних здібностей ще не спостерігав. І ось поталанило.
Взяв я на кухні сухаря і кинув з балкона птахам. Горобці знову накинулись на поживу, однак їхній запал Швидко прохолов. Сподівався я, що вони теж здогадаються віднести сухар у калюжу, побачивши, як це зробив грак. Але горобці не змогли скористатися його знахідкою і знову залишилися голодними.
А грак більше не злітав униз. Він добре пообідав і тепер дрімав на вербі, зігрітий скупим грудневим сонцем.
2.Виконай завдання за посиланням:
Немає коментарів:
Дописати коментар